Психологическое консультирование
Подготовка к школе
Коррекция поведения
МЫ и ШКОЛА
контакты
(099) 3-123-321
info@familycenter.kiev.ua
 
 

Наши услуги

» МЫ и ШКОЛА » Рекомендации родителям

ВГ «Основа»

МАМО,

Я ТЕБЕ

СОРОМЛЮСЯ

 

      Усі діти від народження люблять своїх батьків. Для них не важливо, як ви виглядаєте й говорите, скільки у вас зморшок на обличчі і грошей у гаманці. Ви для дитини — еталон і зразок для наслідування. Споконвічно. Але потім малюк потрапляє в соціум, і життя змушує його порівнювати... І настає період, коли дитина може сказати (або подумати): «Мамо, я тебе соромлюся!».

     Пам’ятаю себе дуже маленькою. Я так любила свою маму, що іноді ночами плакала в подушку від того, що боялася, як би вона не померла. Я не замислювалася про те, чому я її люблю, просто любила й усе!

     Але одного разу, мені було років п’ять чи шість, між моїми друзями зайшла розмова про те, чия мама молодша й красивіша. І тоді я зрозуміла, що моя мама, нажаль, стара. Їй у той час було всього тільки років 35 – 36, але в моїх однолітків мами були молодші! Я не скажу, що дуже вже соромилася маминого віку, але все одно було якось прикро. Якби мама ще фарбувалася або зробила собі модну зачіску, але вона тоді чомусь навіть «на підборах» не ходила. Я, звичайно ж, не сказала мамі про свої переживання, але мені дуже-дуже хотілося, щоб вона якось змінилася.

      Отже, батьків можуть соромитися через зауваження однолітків. У  хлопчиків виникає бажання захистити, іноді справа доходить до бійки. Дівчата ж здебільшого можуть просто таким чином самоутверджуватися за рахунок «приниження» близьких людей «конкуренток». Завжди приємніше, якщо в  тебе є  щось краще: машина крутіша, мама модніша, собака більший і т.д.  
Тобто вся справа в «зовнішності».

      Але іноді причиною того, що діти соромляться дорослих, може стати поведінка останніх. Я не буду зупинятися на випадках алкоголізму та бродяжництва. Хоча не один раз була свідком того, коли діти безвідповідальних батьків поводили себе стосовно останніх зовсім не так, як вони на те заслуговують.

      У  10  класі я  провела опитування серед підлітків: «Які в тебе стосунки з батьками, чи все ти розповідаєш своїй матері?». Більша частина школярів зізналися, що часто саме з мамою можуть дозволити собі відверту розмову й навіть попліткувати про друзів, довірити секрет. Деякі ж були категоричні: «З мамою говорити про вечірки?! Ні за що!»

— Чи зміг би ти піти з мамою на дискотеку? — запитала я Ігоря, загального улюбленця дівчаток з нашої школи.
— У принципі, так. Але їй було б нецікаво.
— Чому? — «здивувалася» я, — вона могла б потанцювати разом з усіма, і їй було б теж весело!
— Та ну! Якщо б вона почала танцювати, я б одразу пішов.

      Ось так. Отже, якщо дорослий вторгається у  світ підлітків, то це, в їхньому розумінні, ненормально. — Ви що?! Якщо мама буде танцювати, мене ж потім засміють! — відверто здивувався Ігор.
      Ось тобі й любов! Син просто боїться, що його мама може виглядати смішно. І це нормально! Це — захисна реакція.

      Я досі не можу зрозуміти мораль одного оповідання відомого педагога. Суть отака: на день народження до дівчинки повинні були прийти її друзі. І ось вона просить маму, щоб старенька бабуся не сідала разом з усіма за стіл, тому що може пролити компот або голосно плямкати. Мама ж настільки розсердилася на дочку, що сказала: іменин не буде! А все тому, що дівчинка ніби-то соромиться своєї старенької бабусі. Я не буду стверджувати, що дівчинка права, але якщо бабуся й справді така старенька, навіщо садити її за стіл разом із дітьми?

      Можливо, дівчинка бажала захистити свою бабусю від глузування однолітків та й сама вберегтися від цього.

      Подивіться, як радісно йдуть учні молодших класів у школу, тримаючись за руку мами, але варто їм подорослішати, як мамина рука виявляється не те щоб зайвою, але навіть небезпечною: можуть обізвати матусиним синочком!

      Або ось інша ситуація: батьки так захоплюються роллю вихователів, що часто забувають про те, що їх розмова або поведінка може бути почута або побачена іншими. І добре ще, коли свідком гучної неприємної моралі буде тільки баба Дуся із сусіднього під’їзду, але якщо все почує однокласник Вітько... Тому дорослі діти, знаючи про це, часто уникають з’являтися на людях в компанії з батьками.


— Я вмираю від сорому, коли моя мама починає вичитувати мене на вулиці при всіх або голосно щось радити, мені здається, що всі тільки на нас і дивляться, — зізнається дев’ятикласниця Ірина, — Тому намагаюся до школи виходити раніше, щоб не йти разом із нею. А сказати про це? Та вона ж не зрозуміє, ще й образиться.

      Один випадок поведінки мами-вчительки мене просто шокував: перед класом мама побила свою дочку-восьмикласницю за те, що вона нагрубила вчительці.

— А  що?!  — палаючи праведним гнівом, вихвалялась перед колегами мама, — вона мені каже, ніби грубіянили всі, а мені наплювати на всіх, ти — моя дочка!

      Мені було боляче дивитися на цю дочку, яка потім довго ходила похмурою й одноосібно, це при тому, що жодна мати більше не прийшла до школи й не відшмагала своєї дитини по обличчю в присутності всіх. Ось такої мами можна й посоромитися!

      Мами-скандалістки, мами-неуки, які не вміють поводитися, — це образливо й зрозуміло.

      Але буває й так: ти — красива молода мама, завжди усміхнена й привітна, сучасна й ерудована, а ось дитина — соромиться!

— Ти уявляєш, я попросила у свого сина велосипед, щоб покататися на подвір’ї. Сіла за кермо, а сина й слід прохолов. Напевно, він мене соромиться, хоче здаватися дорослим. Не збагну, — із подивом каже симпатична й цілком ділова мамочка.

      Що ж робити?

      Я  б  порадила довірчу бесіду віч-на-віч. Запитайте сина чи дочку прямо: «А  чому ти мене соромишся?»

 

      Причина може бути банальною, або ж дійсно є привід переглянути свою поведінку. Адже відомо: чужі вади нам видніші. «Я була відмінною матусею, доки не завела власних дітей» (Адель Фабер і Елен Мазліш). І якою б не була відповідь, приготуйтеся не засудити вкотре своєї дитини, а  зрозуміти. Дихайте глибше, згадуйте себе в такому ж  віці, і  тоді, може бути, вам вдасться виправити ситуацію на краще. Або усвідомити: воно виїденого яйця не варте. Можливо, ви просто помилилися й у поведінці дитини щось здалося вам ненормальним, а може, і справді потрібно дати дитятку, що подорослішало, більше свободи.

      Адже не секрет, що іноді батьки настільки сильно звикають до своєї ролі опікунів, що навіть дорослим дітям не дають спокою, повчаючи, наставляючи й постійно радячи, перетворюючи тих у  засмиканих і  невпевнених у собі невдах із незнищенним комплексом неповноцінності. Сумно бачити, коли лисий дядько не може вбити цвяха в стінку без попереднього батьківського схвалення або коли дочка всю зарплатню (свою і чоловіка) несе мамі. Можливо, те, що син висмикує на вулиці свою долоньку з маминої руки, є певною захисною реакцією від майбутніх проблем.

      І тому не варто дуже вже переживати з приводу того, що ваш син або дочка вас соромиться. Краще порадіти тому, що дитина стає дорослою, зрозуміти, що в неї може бути особисте життя, і ми не маємо права його забирати, що діти — це не наша власність.

       Для прикладу ще одна історія. Якось я почула розповідь однієї матусі. Вона говорила, що за кожного зручного випадку дорікала своїм синам такими словами: я вас народила, а ви?! Знайоме? Так ось, одного разу молодший син протверезив матір жорстокими, але, я думаю, у такій ситуації слушними словами: а я просив мене народжувати?!

— Знаєте, — говорила жінка, — я тоді як прозріла: адже, дійсно, народжувала ж собі в задоволення!

 

 

     Саме тому, дорогі батьки, відкинувши в бік свої амбіції і тверезо оцінивши ситуацію, давайте будемо думати й  поводитися так, щоб нашим дітям не довелося хоча б говорити нам уголос: «Мамо (тату), я  тебе соромлюся». А якщо це вже сталося, ну що ж, вам озвучили діагноз, тепер — за роботу! Тому що в більшості випадків проблема, як не прикро це звучить, все ж таки у вас самих. Кожна людина бачить в іншому власне відображення. Можливо, вам просто не вистачає впевненості в собі. Тоді дайте дитині право «соромитися» і займіться собою! Самовпевнена матуся ніколи не викличе подібного почуття в дитини.

 

   

 



 версия для печати
Интересно и полезно
09/01/2016
  ЯК ПОЗБУТИСЬ ДЕПРЕСІЇ ?                   ...
Подробнее »

15/09/2014
Действительно полезные советы
Здоровье: 1. Пейте много воды. 2. Завтракайте по королевски, обедайте, как принц и ужинайте, как нищий. 3. Ешьте больше продуктов, растительного происхождения...
Подробнее »

09/09/2014
Для хорошего настроения
10 советов для хорошего настроения 1. Чтобы у вас всегда было хорошее настроение, научитесь себя контролировать. Не обижайтесь по пустякам, постарайтесь...
Подробнее »

25/08/2014
Нейробика
Нейробика — тренировка для ума!       С возрастом память становится хуже? Вы уверены? А может проблемы в том, что нашим умственным способностям...
Подробнее »

24/07/2013
Самооценка
        Поговорим о нашей самооценке. То, что мы думаем о себе, как себя представляем, оказывает влияние на всю нашу жизнь.        ...
Подробнее »

архив новостей
 
  Создание сайта - LookMy.info на базе CMS MYSITE